У «серці Верховини», а саме в славному Пилипці є не тільки професійні гірськолижні траси і найкрасивіший водоспад Шипот, але є також непомітний на перший погляд видатний архітектурний пам’ятник національного значення – церква Різдва Пресвятої Богородиці, XVIII ст.

Опис:

Закарпаття славиться не лише природними дивами, а й рукотворними пам’ятками. Однією з таких яскравих та особливих туристичних атракцій можна назвати старовинну дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці.

Найдавнішу церкву збудували в урочищі Закуття на початку 1500-их рр., Але вона згоріла. Друга церква. Благовіщення Господнього. була побудована посеред села, на пагорбі Юрчика в 1671 році, згоріла в 1758. У 1801 році в селі були дві дерев’яні церкви – головна на 340 вірян і мала, на 120 вірян у верхньому кінці. Верхня церква вже тоді була в поганому стані, і речі з неї перенесли в нижню, яка донині прикрашає село.
Переважає версія, згідно з якою розкішну барочну церкву Різдва Пресвятої Богородиці збудували з ялинових брусів з 1759 до 1762 року. Певна перебудова могла відбутися в 1841(табличка з цією датою прибита на північній стіні нефа), ремонти проводилися в 1941 та 1961 роках. А в 1979 церкву перекрили новою дранкою. Розповідають, що в 1939 році угорське окружне керівництво пропонувало громаді збудувати муровану церкву в обмін на деревину липи, ясенів і тополь, що росли навколо церкви, але люди відмовилися.

Форми споруди суворі і величні. Однакові по ширині бабинець і неф утворюють великий зруб, а вівтарна частина – менший. Обидва зрубу покриті крутими двосхилими дахами. Головне декоративне навантаження несуть західний фасад і вежа, увінчана бароковими формами. Зустрічаємо тут і нове явище в порівнянні з бароковими церквами сусідній Воловеччини – вишукану аркаду нижніх голосніц і чудовий архітектурний елемент – ганок з профільованими стовпчиками, зараз, на жаль, закритими нової обшивкою з дощок і скла.

Іконостас, який теж є пам’яткою архітектури, за формою нагадує ніби він зроблений сучасними закарпатськими майстрами, але різьблення вказує на роботу давніх майстрів. Імовірно роботи здійснювалися майстрами з Галичини. На верху бабинця є зображення годинника, час на годиннику показує час початку літургії в храмі. Особливу увагу заслуговують хрести на храмі. Вони незвичайної форми, збережені з давніх часів. На Верховині є така особливість: храми мають подвійне посвячення, друге свято цього храму, крім Різдва Пресвятої Богородиці, є Святе Благовіщення.

До 1947 року храм належав греко-католицької парафії, а потім, після ліквідації Греко-Католицької Церкви був приєднаний до РПЦ. На початку 90-х рр. цей храм став об’єктом конфліктів селян, коли одну неділю в храмі молилися православні, а друге – греко-католики. Потім православна громада вирішила побудувати свій храм. З тих пір дві частини села – греко-католицька і православна – живуть мирно.
З південно-східного боку церкви побудована двоярусна дзвіниця, накрита восьмигранним шатровим дахом, побудована одночасно з церквою. Вона споруджена в верховинському стилі, має масивні стіни, незважаючи на свій розмір, двох’ярусна. Старі дзвони забрали в Першу світову війну, три нових відлиті в ливарні Ференца Егрі 1924 році.