Несамовите «невелике морське око» – одне з найвищих озер Українських Карпат (1750 м. над рівнем моря). Розташоване в Івано-Франківської області. Лежить у межах Карпатського національного парку, в льодовиковому карі (впадині) на східних схилах гори Туркул (масив Чорногора). Довжина озера 88 м, ширина 45 м. Глибина по всій площі коливається в межах 1-1,5 м. Льодовикового походження.

Місцевість поблизу Несамовитого вражає доісторичними формами. Недалеко знаходяться хребти Великі та Малі Козли, які розсікають долину з озером на три частини. Хребти складаються з гострих, неприступних скель. З цим сильно контрастує долина, де лежить саме Несамовите: на великому рівному полі цвітуть гірські квіти, а за ними – простягаються поля пухнастою альпійської сосни.

Легенди про Озеро Несамовите:

За кількома легендами, якщо кинути камінь в озеро то можна накликати жахливу негоду, що принесе з собою шквальний вітер і зливи.

Інша легенда говорить, що душі всіх людей, які на себе накладають руки (повісяться, втопляться) або заберуть у когось життя, потрапляють у Несамовите. Кажуть, що коли кинути в озеро камінь, тобто потривожити душі грішників, то з’являється з нього білий вершник на білому коні і починає навколо гарцювати. Де кінь ногою ударить – там відлупуються від скель великі шматки льоду.

Тоді вискакують з водяної безодні душі грішників, напаковують той лід у великі міхи і розлітаються темними хмарами від Чорногори на всі боки. Де розв’язують торби – там гатить з неба град.

Кажуть, якщо вмитися в Несамовите, то протягом року знайдеш своє щастя. Недалеко від озера, під Туркулом, колись стояла фабрика, виготовляються ліки з високогірних рослин. Її зруйнував зсув, після якого утворилося ще одне озеро (неподалік від Несамовитого). Втім, воно зараз активно заростає альпійської сосною, і знайти його досить важко.

Такі різноманітні легенди існують серед місцевих жителів. Але як і будь-які гори , чи глибокі озера, Озеро Несамовите не жаліє необачних. У народі здавна відоме просте правило: береженого Бог береже. Але відвідати це місце все ж таки варто. Сюди приїздять в різні пори року, але найбільше відвідувачів припадає на літо і весну, хоча часто це місце підкорюють і лижники взимку.