Мальовниче село Колочава – це ще одна туристична родзинка Закарпаття яка знаходиться неподалік озера Синевир

Опис:

Колочава – найбільше село на Закарпатті, розташоване по сусідству з озером Синевир, у мальовничій долині поміж полонинами Стримба, Дарвайка, Ружа та Красна. Колочава розкинулась у самому серці Верховини і є єдиним селом в Україні, де працює аж десять музеїв.

Одним з найпопулярніших музеїв є музей-скансен «Старе село» – перший сільський музей архітектури та побуту на Закарпатті. Відвідавши його, ви потрапите у село стародавньої Верховини, побачите кілька тисяч самобутніх колочавських експонатів, які ознайомлюють із 300-річною історією культури та побуту місцевих жителів. Історичні пам’ятки різних часів та різноманітних верств населення відтворюють спосіб життя верховинців як за соціальним статусом (бідняки, середняки), так і за видом діяльності (вівчарі, лісоруби, шевці).

Єдиний в Україні музей «Колочавська вузькоколійка» відтворює історію карпатської вузькоколійки. Ешелон складається з раритетного паровоза та 10 вагонів. Кожний вагон відтворює процес транспортування за різної влади, яка панувала у цьому регіоні. В кожному музейному вагоні – унікальні експонати, які розповідають про історію вузькоколійок на Закарпатті, про роботу і побут залізничників та їхніх пасажирів. Кожен із гостей музею «Колочавська вузькоколійка» може відчути себе пасажиром історичної залізниці, провідником і навіть черговим по станції.

Музей «Колочавський бокораш» – наймолодший у Колочаві, проте один з найцікавіших. Його називають філіалом відомого музею лісу і сплаву з Чорної Ріки, який знищила повінь. Тут Вас ознайомлять із технологією вирубування та сплавляння лісу по річці, розкажуть про давню та небезпечну професію бокораша. Також лише тут ви зможете сфотографуватися на справжнім бокорі.

У музеї «Бункер Штаєра» відображено умови проживання та переховування колочавських повстанців, які вели антирадянську діяльність та були причетні до українського визвольного руху.

Перший школа-музей на Закарпатті «Радянська школа» передає атмосферу навчання дітей у 60-70-х роках минулого століття. Тут ви зможете ознайомитись з історією колочавської державної школи, побачити всі атрибути виховання молоді в комуністичному дусі, навчитись зав’язувати піонерський галстук та заграти на справжньому горні. Музей «Чеська школа» відтворює умови навчання дітей за чеської влади на Закарпатті. Музей складається з двох приміщень – класу та кімнати для відпочинку вчителя. Експонати основної шкільної зали показують, що у чеській державній школі дбали не лише про знання учнів, але й виховували їх у любові до республіки та її батька – Томаша Гаріга Масарика. Перед входом до класу красувався герб Чехословаччини, поряд з дошкою – портрет Президента країни, біля дверей – його погруддя.

Жителям Колочави доводилося воювати на різних війнах і за різну владу. Чимало колочавців брали участь у бойових діях далеко за межами рідної держави. Найбільше колочавців воювало в Афганістані. Тепер всіх колочавських воїнів-інтернаціоналістів вшановано у музеї «Воїнам-інтернаціоналістам». А на даху музею встановлено броньовану розвідувально-дозорну машину.

Частина відреставрованої оборонної системи часів Другої світової війни – музей – «Лінія Арпада» – розташований вздовж річки Теребля. До його складу входять чотири бункери, бетонні піраміди, земляні траншеї.

У командному бункері Ви побачите кулемет, автомати і рушниці, патронташі та гранати, каски та пристрій дальнього бачення, вогнемет і вогнегасник, силовий кабель і десятки інших пристосувань для війни. За кількадесятків метрів звідси — бункер-шпиталь у таких самих бетонних оковах. Тут вже є ліжка у три яруси, комплекти медобладнання, запахи ліків і препаратів, брому та йоду повітрі. Пройшовши сотню метрів вбік, потрапляєш у обитель кашоварів — котлопункт. У цьому бункері увагу привертає пузата похідна кухня-шпор, якою користувалися в угорській армії. Тут же встановлено довгий стіл, а на ньому — тарілки та ложки з нержавійки, горнята з міді, лавки, провіант.

Музей – пам’ятка дерев’яної сакральної архітектури 1795 року «Церква Святого Духа» належить до найвидатніших архітектурних досягнень Закарпаття. Двозрубна тридільна церква струнка і досконала в пропорціях. Церкву зняли з реєстрації діючих храмів 9 січня 1953 року. Згодом ікони було вмонтовано до іконостасу Шелестівської церкви в Ужгородському музеї архітектури і побуту.